Довжанська сільська рада
Офіційний портал
  • київський час
  • :
року
  • 00
  • :
  • 00
  • місцевий час

Палац-фортеця графів Телекі

Пала́ц-форте́ця графі́в Те́лекі — унікальний палац-фортеця в бароковому стилі. Розташований у селі Довге Іршавського району Закарпатської області. Побудований у 1712—1798 роках графами Телекі. Пам'ятка архітектури XVIII століття.
Галерея
В'їзна вежа
Одна з башт фортеці
Одна з башт фортеці
Вигляд з двору
Декор фасаду палацу
Декор однієї з башт фортеці
Палац-фортеця — листівка поч. XX ст.
План-схема довжанської фортеці
Історія
У 1711 році за участь у війні на боці Ференца II Ракоці володіння Долгаї, з центром в селі Довге, були конфісковані владою і передані до державної скарбниці. Цього ж року, на знак подяки за активну допомогу в придушенні повстань, імператор Карл III дарує ці землі графу Ласло Телекі — фоішпану комітата Феєр. Основні маєтки нового власника були в Трансільванії, і він розпочинає будівництво палацу-фортеці, який став його літньою резиденцією.
У 1712 році було розпочато будівництво палацу. Житлові приміщення палацу побудовано протягом 1712—1722 років. Дещо пізніше зведено оборонну стіну з бійницями, а також господарські будівлі.
В 1714 році Ласло Телекі помирає. У нього була єдина дочка — Жужанна, яка вийшла заміж за губернатора Ласло Кемені. Тому маєток успадковує малолітній племінник графа — Ласло II (син Шандора I Телекі), якому на той час було 4 роки. У 1732 році Ласло II одружується з Естер Радай — дочці Пала Радая, канцеляра Ференца II Ракоці. Згодом пара переїздить до міста Хуста, де в них народжується син Йожеф. Граф Йожеф II Телекі, народжений в Хусті 1738 року, успадковує Довжанський маєток після смерті батька.
В 1774 році закінчено будівництво в'їзної вежі фортеці. Сучасного вигляду палац набув у 1798 році, коли були завершені всі будівельні роботи.
У 1928 році граф Телекі передає Марамароську домінію разом із Довжанським палацом-фортецею в оренду мальтійському рицарському ордену, щоб уникнути експропріації володінь Чехословацьким урядом.
Нині комплекс перебуває у жалюгідному стані, а на його території з 1954 року діє туберкульозна лікарня.
Архітектура палацу та план фортеці
Пам'ятка являє собою комплекс споруд, обнесених оборонним муром з бійницями, що утворює квадрат 65x65 м. Архітектурний комплекс палацу-фортеці створювався протягом кількох десятиліть. Фактично, це садибна інтерпретація «palazzo in fortezza» — палацу, оточеного фортечними мурами та бастіонами. Палац побудовано в стилі бароко.
Будівля палацу одноповерхова, має план правильного прямокутника і примикає до північно-західної захисної стіни. Перекрита чотирисхилим дахом з заломом. Головний фасад прикрашено ризалітом і пілястрами, великі прямокутні вікна обрамлені лиштвою. Весь декор виконаний в тиньку. До південно-західної та північно-східної стін корпусу примикають кам'яні оборонні стіни. Чотири наріжні башти, восьмигранні в плані, перекриті восьмигранними шатровими дахами. В'їзна вежа також восьмигранна в плані, двоярусна, з шатроподібною маківкою, розташована в центрі південно-західної оборонної стіни. Найбільший інтерес ця башта викликає ще й тим, що прямо над нею був викарбуваний герб села, який також містився у гербівнику міст і містечок Угорщини 1880 року.
Господарські корпуси садиби одноповерхові. Один з них примикає до північно-східної оборонної стіни, інший (адміністративний) винесений за межі садиби. За межами фортеці, з північного сходу, розташовані кам'яні конюшні. Під палацом збереглися залишки давнішої споруди — можливо, шляхетського будинку XV—XVIII століть.
У дворі розбитий невеликий парк, що зберіг до теперішнього часу планувальну структуру. Тут ростуть дві вікові липи. За оцінками фахівців вік однієї з лип — понад 600 років, обхват — 6 метрів, висота — 25 м. (див. також Пам'ятка природи «Липи вікові» в Довгому).

Будівля школи (1909 р.)

Ініціаторами будівництва школи виступили о. Андрій Дем'янович та о. М. Медве, які неодноразово зверталися до представників влади про відкриття школи та церкви в селі Довге. За їх наполегливості в 1909 році одночасно почалося спорудження греко-католицької церкви та церковно-приходської школи. У 1911 році двоповерхова будівля — школа — зустріла своїх перших вихованців.

Реформаторський парафіяльний будинок (1903 р.)

Один з найстаріших кам'яних будинків села Довге. У 1903 році сім'я графа Телекі жертвує 1000 крон на будівельні матеріали для парафіяльного будинку реформаторської церкви. Загальний кошторис робіт склав 3600 крон. Будинок одноповерховий, кам'яний. Перекриття балкове. Віконні перекриття аркового типу, з цегли.

 

 

 

Пам'ятник куруцам (1903 р.)

Пам'ятник загиблим куруцам у битві 7 червня 1703 року.
На братській могилі загиблих повстанців у 1903 року на кошти жителів Довгого та прилеглих сіл було споруджено пам'ятник на честь 200-ліття пам'ятної битви. На ступінчастій гранітній основі підноситься розвинений п'єдестал з білого мармуру, обрамлений з боків волютами й увінчаний колоною доричного ордеру. Колона, увінчана бронзовим турулом. Висота пам'ятника 3 метри.
 На лицьовій поверхні п'єдесталу висічені тексти:
«С Богом за Отчизну и Свободу!
На памятку первой битвы 7 юнія 1703 года
упавших героев куруцов II. Франца Раковція»
Напис на зворотньому боці монументу:
«Пролю Кров за Отця, за Матер
Погибну я еще днесь за мнъ заручену невесту
Помру я еще днесь За свою дорогу Отчизну»
Після укладення Тріанонського договору у квітні 1923 року пам'ятник було пошкоджено невідомими злочинцями — зник бронзовий турул, який височів на його вершині. На 300-ту річницю повстання нащадки роду Долгаї з Угорщини відлили нову скульптуру турула, який був установлений на п'єдесталі. Автор відновленої скульптури — Петро Матл.

Православний храм Успіння Пресвятої Богородиці (1909 р.)

Однією з архітектурних пам'яток, є церква Успіння Пресвятої Богородиці, будівництво якої розпочалося у 1909 році і завершили у 1911. Колись це була греко-католицька церква, але у 1949 році влада передала її православним. Іконостас повний. Ікони-образи виконані невідомим художником. Вівтар з візантійським балдахіном, кивотом та боковим вівтарем-жертовником — теж початок XX століття. На стінах церкви частково збережені старі і намальовані нові фрески-розписи, виконані у 1970-1980-х роках о. Іваном Андрішком, художником-дияконом з Приборжавського. Збереглася і стара Хресна дорога та бокові олтарі у човні церкви. На турні-вежі знаходяться 4 дзвони. Два з них подаровані сім'єю Ковачів. На ньому надпис: «Во славу Божію даровали Ковач Михаіл и єго супруга Анна. Гудом 1922». Третій вилитий у Будапешті Анталом, а четвертий подарований церкві у 1920 році Матвієм Ковальом («Дзвін Матвіїв»). Люди кажуть, що то великий дзвін з реформатської церкви, бо великий у 1943 році забрали на військові потреби. Перед входом стоять два бетонні хрести з Розп'яттям. Один встановила сім'я Фірки Юрія «В пам'ять героїв впавшіх в світовій войні 1914–1918» (напис латинкою). Другий хрест такий же, але напис на ньому замальовано. Він був установлений в пам'ять жертвам Другої світової війни.

Греко-католицький храм св. Іллі

На початку 1990-х років греко-католицька громада хотіла повернути собі будівлю церкви, однак наткнулися на супротив уже численної православної громади. Керівництво Довгого разом із церковними громадами почали вирішувати проблему. Спочатку йшлося про почергове служіння, однак останньої миті православні вирішили не пускати греко-католиків до церкви. Постало питання про будівництво нового греко-католицького храму. Сільська рада виділила під споруду земельну ділянку, а кошти збирали по всій області і за допомогою сільської влади, спонсорів, закордонних місій та фондів. Новий храм було відкрито у 2002 році, а освячено у 2003.

 

 

 

 

Римо-католицький храм Зіслання Святого Духа (старий)

Римо-католицький храм. 1940-і роки
У 1942 році, зусиллями практично цілого села, в Довгому був побудований невеличкий римо-католицький храм Зіслання Святого Духа. Богослужіння проводилися латиною, Святу Месу супроводжували співи угорською або словацькою мовами. Біля святині стояв парафіяльний будинок, де проживав священик.
У 1944 році влада на Закарпатті перейшла до комуністів. Багато угорців і словаків виїхало на батьківщину. 1949 року почалася насильницька пропаганда православ'я, комуністична влада мала на меті підкорити, а потім і знищити Католицьку Церкву не лише в Довгому, а і на цілому Закарпатті. І все ж 1949 року радянська влада закрила римо-католицький та греко-католицький храми, священиків забрали в концтабори. Почався період переслідувань. Хоча пізніше, в 1950-х роках римо-католицьким священикам дозволяли служити, в той же час греко-католики були в підпіллі. Душпастирів бракувало, і парафію в Довгому обслуговували священики з інших районів, які вже мали багато парафій. Наприкінці 1980-х років Довжанську парафію, як і багато інших, обслуговував о. Петро Жарковський, який щонеділі приїжджав на Службу Божу. Богослужіння проводилося словацькою мовою. З падінням комуністичного тоталітаризму в незалежній Україні ситуація покращилася. Від 1991 року в Довгому працювали отці-місіонери св. Вікентія де Поль зі Словаччини. Отці також опікувалися парафією в Глибокому (близько 90 км від Довгого). Тоді ж в довжанській парафії почало діяти Згромадження Дочок Християнської Любові св. Вікентія де Поль. Сестри приїхали в Довге зі Словаччини. Адміністратором парафії призначили о. Ігнаца Маткульчіка. Парафія розвивалася, і вірних прибувало. В невеликому храмі в Довгому на недільній Месі вже не могли розміститись всі охочі — назрівала необхідність будівництва нового храму.

Римо-католицький храм Зіслання Святого Духа (новий)

У 1994 році настоятель римо-католицької церкви о. Міхал Шанта розпочав будівництво нового, більшого храму. 17 жовтня 1999 року єпископ Антал Майнек освятив новозбудовану довжанську святиню. Архітектура будівлі — сучасна, з елементами модерну. Від 2000 року до 2001 тут служив о. Антон Семан, йому на зміну прийшов єзуїт о. Вінцент Петрік. В серпні 2002 року парафією почав опікуватися о. Адріан Коваль з Кошицької архідієцезії (Словаччина), який і нині є довжанським парохом. Восени 2007 року в Довгому вперше відбулися Святі Місії (реколекції), що провели місіонери св. Вікентія де Поль зі Словаччини.
В парафії діє молодіжний християнський рух «Марійна молодь», яким опікуються сестри. Від 2008 року тут також існує «Асоціація Чудотворного Медальйона», до якої вже належить близько сотні вірних.
З Довгого вийшло 5 сестер-монахинь різних орденів та два отці-місіонери св. Вікентія де Поль. Загалом парафія Зіслання Святого Духа в Довгому налічує коло 600 вірних.